Слов'янська ТЕС

Слов’янська ТЕС: історія, енергоблоки та робота

Слов'янська ТЕС

Слов’янська ТЕС: історія, енергоблоки та робота

Слов’янська ТЕС: історія, енергоблоки та ситуація на станції

Слов’янська ТЕС — конденсаційна теплоелектростанція у місті Миколаївка поблизу Слов’янська на Донеччині. Будівництво станції розпочалося 1951 року. Кілька десятиліть вона працювала на вугіллі, виробляла електроенергію для промисловості та населення, а в 2014–2026 роках зазнавала пошкоджень і призупинень роботи через бойові дії.

Енергоблок станції було зупинено для збереження життя персоналу. Водночас об’єкт не повністю втратив господарське значення: частина працівників забезпечувала транзит електроенергії та подавання питної води, а охолоджувальний ставок продовжував господарську діяльність. Поточний режим роботи залежить від безпекової ситуації в Миколаївці й навколишньому районі.

Слов’янська ТЕС має довгу й складну історію: від запуску перших турбін у 1950-х роках до пошкоджень воєнного періоду. У 2014 році обстрілами було пошкоджено обладнання, а трансформатор блоку № 7 знищено. Для відновлення роботи використали трансформатор із законсервованого блоку № 5 Вуглегірської ТЕС.

У 2018 році «Донбасенерго» уклало договір із китайською компанією «Dongfang Electric Int. Corp» на 684 млн доларів. Проєкт передбачав будівництво блоків 6А та 6Б загальною потужністю 660 МВт. Блоки мали працювати за технологією циркулюючого киплячого шару, але заявлені потужності не перетворилися на діючі енергоблоки.

Історія будівництва Слов’янської ТЕС

Проєкт станції розробило Харківське відділення інституту «Теплоелектропроєкт». Спочатку Слов’янську ТЕС планували як близнюка Миронівської станції, але згодом для неї передбачили енергоблок більшої потужності. Будівництво почалося в березні 1951 року та виконувалося трестом «Донбасенергобуд» у три черги.

Перший турбоагрегат ввели в експлуатацію у вересні 1954 року, другий — у грудні того ж року. Третій агрегат запрацював у червні 1955 року, четвертий — у вересні, а п’ятий — у червні 1957 року. Перша черга об’єкта включала 11 котлів типу ТП-230-2 із паровиробництвом по 230 тонн на годину та п’ять турбін типу К-100-90 потужністю по 100 МВт кожна.

Будівництво другої черги почалося 1964 року. У 1967 році станція отримала двовальний турбоагрегат типу К-800-240 потужністю 800 МВт. Його обслуговував двокорпусний симетричний котельний агрегат типу ТПП-200 із паропродуктивністю близько 2500 тонн на годину. На той час це був один із найбільших установлених у Європі турбоагрегатів.

30 березня 1970 року в Ленінграді на заводі імені XXII з’їзду КПРС випробували призначену для Слов’янської ГРЕС турбіну К-800-240-2. Її ввели в експлуатацію 30 грудня 1971 року. Після цього проєктна потужність станції становила 2100 МВт.

Усі черги електростанції спочатку розраховували на спалювання вугілля марок АШ, АШо, ТР, ТК та АКО. Проектом також передбачалося використання сезонних надлишків природного газу. До 1993 року об’єкт називався Слов’янською ГРЕС ім. 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. Після перейменування станція отримала назву Слов’янська ТЕС.

Основні етапи розвитку Слов’янської ТЕС
Період Подія Значення для станції
1951–1957 Будівництво першої черги Побудовано 11 котлів і 5 турбін по 100 МВт
1964–1971 Введення другої черги Станція досягла проєктної потужності 2100 МВт
1993 Перейменування Слов’янська ГРЕС отримала назву Слов’янська ТЕС
2013–2015 Модернізація та консервація Оновлено корпуси блоку № 7, демонтовано котельну частину блоку № 6
2014 Пошкодження станції Зруйновано трансформатор блоку № 7, відновлено частину роботи
2022–2026 Призупинення роботи Станцію зупинено через бойові дії та безпеку персоналу

Енергоблоки та технічний стан

У 1980-х роках енергоблок № 7 потужністю 800 МВт перевели на сумісне спалювання вугілля та мазуту. У 1993 році станцію перейменували, а 28 липня 2003 року внесли до переліку особливо важливих об’єктів електроенергетики України.

Після перемаркування потужність блоків становила 2 × 80 МВт і 1 × 720 МВт. Блок № 6 потужністю 800 МВт законсервували 1993 року, а 2003 року списали. Його котельну частину демонтували в 2013–2014 роках. У 2013–2015 роках модернізували корпуси А і Б енергоблоку № 7. З 2015 року станція працювала в режимі маневрування.

У липні 2014 року обстрілами пошкодили виробничі приміщення й обладнання Слов’янської ТЕС. Попадання снаряда знищило трансформатор блоку № 7. Замість нього використали трансформатор із блоку № 5 Вуглегірської ТЕС, який перевозили з консервації. Після експертизи обладнання повернули в роботу.

16 жовтня 2014 року запустили неблочну частину станції потужністю 80 МВт. Її використовували як резерв для проходження осінньо-зимового максимуму навантаження в умовах недостатніх поставок вугілля. Водночас пошкоджена інфраструктура та активні бойові дії не давали змоги забезпечити стабільне виробництво електроенергії.

У 2018 році на майданчику станції планували збудувати сучасний енергоблок, який відповідав би європейським екологічним стандартам. Договір на 684 млн доларів передбачав два блоки 6А і 6Б потужністю по 330 МВт. Технологія циркулюючого киплячого шару мала дати змогу спалювати низькосортне та низькокалорійне вугілля марки Г, а також відходи вуглезбагачення без постійного підсвічування природним газом.

За початковим проєктом, під час будівництва планували створити 1500 робочих місць, а після запуску нового блоку — працевлаштувати ще понад 300 фахівців. Однак реалізація залежала від стабільності роботи майданчика, доступності обладнання, палива та безпеки персоналу. Заявлені 660 МВт не слід включати до складу діючих потужностей станції.

Слов’янська ТЕС у 2026–2026 роках

У 2014 році станція опинилася в зоні бойових дій. Пошкодження виробничих приміщення та обладнання вплинули на роботу енергоблоку № 7. Після відновлення трансформатора вдалося підтримувати роботу окремої неблочної частини. Проте в умовах активних бойових дій, нестабільних поставок палива та пошкодженої інфраструктури стабільне виробництво електроенергії було неможливе.

28 травня 2022 року роботу Слов’янської ТЕС вирішили призупинити. Рішення ухвалювали для збереження життя та здоров’я персоналу й через необхідність евакуації працівників та членів їхніх сімей. Місто Миколаївка, де розташована станція, у той період зазнавало регулярних обстрілів.

17 вересня 2022 року внаслідок обстрілу території станції постраждало обладнання. Виниклу пожежу вдалося приборкати, але в Миколаївці почалися перебої у водопостачанні. Обстріл показав практичний зв’язок між роботою електростанції, охолоджувальним водосховищем і повсякденним життям міста.

25 грудня 2024 року станція знову призупинила діяльність через активні бойові дії. Відповідно до наявних даних, 6 квітня 2026 року Слов’янська ТЕС припинила роботу. Рішення керівництва «Донбасенерго» було спрямоване на безпеку співробітників у ситуації загострення в Миколаївці. Станція на той час залишалася останньою діючою ТЕС на Донеччині, яка працювала під контролем України.

Частина персоналу продовжувала роботу на об’єкті, забезпечуючи транзит електроенергії та подавання питної води для міста. Охолоджувальний ставок також не припинив господарської діяльності: ставки № 1 і № 2 орендувало приватне підприємство «Донбасрибпром». Призупинення енергоблоку не означало повної зупинки всіх функцій станції.

Окрема історія об’єкта описана в матеріалі про будівництво та енергоблоки Слов’янської ТЕС, що дає корисний контекст для цього твердження. Там можна зіставити дати запуску обладнання, відновлення трансформатора та призупинення станції.

Станція в період війни та після пошкоджень
Дата Подія Наслідок
2–4 липня 2014 Обстріл станції Пошкоджено приміщення, обладнання та трансформатор блоку № 7
16 жовтня 2014 Ппуск неблочної частини Відновлено потужність 80 МВт для резерву
28 травня 2022 Призупинення роботи Станцію зупинено для безпеки персоналу
17 вересня 2022 Обстріл території Пошкоджено обладнання, порушено водопостачання
25 грудня 2024 Призупинення через бойові дії Тимчасова зупинка станції
6 квітня 2026 Припинення роботи Енергоблок зупинено; окремі господарські функції збережено

Роль станції в енергетиці Донеччини

Слов’янська ТЕС була одним із великих вугільних енергетичних об’єктів Донеччини. Її проєктна потужність у 2100 МВт значно перевищувала встановлену та фактичну потужності, зазначені в технічному описі станції. Різниця між цими показниками пояснюється консервацією, списанням блока № 6, пошкодженнями обладнання та призупиненнями роботи.

Станція не була лише промисловим об’єктом. Її робота підтримувала електропостачання шахт і заводів, а охолоджувальне водосховище використовували для потреб Миколаївки. Тому зупинка ТЕС мала наслідки для міста та навколишньої промислової інфраструктури. Водночас безпека персоналу у зоні бойових дій стала пріоритетом, через який станцію довелося неодноразово зупиняти.

Історія будівництва блоків 6А і 6Б показує, що до війни планували замінити застаріле вугільне обладнання та розширити використання низькокалорійного вугілля. Через пошкодження станції, призупинення роботи та нестабільну ситуацію в регіоні проєкт не був реалізований у заявленому вигляді.

Для оцінювання роботи об’єкта потрібно розрізняти кілька показників. Проєктна потужність 2100 МВт відповідає найбільшій конфігурації станції. Встановлена потужність 880 МВт враховує наявне обладнання, а фактична потужність 830 МВт відображає його ресурс. Під час воєнних подій фактична робота станції різко відрізнялася від проєктних показників через зупинки, пошкодження та консервацію.

Наведені показники не слід механічно застосовувати до поточного режиму станції. Вони характеризують технічну конфігурацію та історію об’єкта, тоді як виробництво електроенергії залежить від наявності палива, справного обладнання, безпеки персоналу та можливості безперервно обслуговувати турбогенератори.

Історія станції також показує, що загальна потужність формувалася поетапно. Після введення в експлуатацію енергоблоку № 7 показник у 2100 МВт був досягнутий за рахунок додавання потужностей окремих блоків, а не через одночасну роботу всієї проєктної конфігурації. Пізніше ситуація змінилася: блок № 6 потужністю 800 МВт у 1993 році було законсервовано, а в 2003 році — списано; його котельну частину демонтовано в 2013—2014 роках. Тому навіть без урахування бойових пошкоджень фактична конфігурація станції вже не відповідала початковому проєкту.

Після перемаркування потужність блоків становила 2 × 80 МВт і 1 × 720 МВт. Цей показник важливий для розуміння ролі станції в енергосистемі: він показує, скільки обладнання фактично могло працювати після переробки блоків, але не є гарантією одночасної генераціїELECTRICITY за всіма показниками. Наявність турбін, котлів, трансформаторів, систем охолодження таSquare здатного персоналу — окремі умови, від яких залежить реальний виробіт станції.

У 2014 році на Слов’янській ТЕС було пошкоджено виробничі приміщення та обладнання, а снаряд знищив трансформатор блоку № 7. Замість пошкодженого трансформатора використали демонтований трансформатор блоку № 5 Вуглегірської ТЕС, який перевозили після технічної експертизи. Цей приклад показує, що можливість відновлення роботи залежала не лише від наявності власного обладнання, а й від міжстанційного обміну технічними рішеннями та узгодження тривалого простою.

У жовтні 2014 року на станції запустили неблочну частину потужністю 80 МВт. Її використовували як резерв для проходження осінньо-зимового максимуму в умовах нестабільних поставок вугілля. Тобто невелика потужність могла мати важливе системне значення, навіть якщо вона не відповідала загальній установленій потужності станції. З 2015 року Слов’янська ТЕС працювала в режимі маневрування, що передбачає гнучкіше регулювання роботи відповідно до потреб мережі та наявного палива.

Проєкт блоків 6А і 6Б також потребує окремого ставлення до заявленої потужності 660 МВт. Технологія циркулюючого киплячого шару давала б змогу використовувати низькокалорійне вугілля та відходи вуглезбагачення, але реалізація проєкту залежала від будівельних робіт, поставок обладнання, технічного персоналу та безпеки на майданчику. Умова «можна спалювати різне вугілля» не означає, що станція вже мала такі блоки або могла повністю перейти на цей вид палива.

У 2022 році роботу ТЕС зупинили для збереження життя і здоров’я персоналу та евакуації працівників і членів їхніх сімей. У вересні того року обстріл пошкодив обладнання на території станції, а виникла пожежа була ліквідована; унаслідок обстрілу в Миколаївці почалися перебої з водопостачанням. Цей епізод наочно пов’язує енергетичні та комунальні ризики: пошкодження ТЕС впливало не тільки на виробництво електроенергії, а й на стабільність водопостачання.

У грудні 2024 року діяльність станції знову призупиняли через активні бойові дії. Навіть після зупинки блоків частина персоналу могла забезпечувати транзит електроенергії та подавання питної води, а охолоджувальний ставок продовжував господарську діяльність. Отже, припинення виробництва на блочній частині не завжди означає повну зупинку всіх функцій об’єкта. Для оцінки роботи ТЕС потрібно окремо розглядати генерацію, транзит електроенергії, теплопостачання, водопостачання та використання охолоджувального водосховища.

У квітні 2026 року Слов’янська ТЕС припинила роботу для збереження життя і здоров’я співробітників у зв’язку із загостренням ситуації в Миколаївці. Рішення про зупинення відповідало розпорядженню керівництва «Донбасенерго». У такому разі офіційний показник встановленої потужності залишається характеристикою технічного об’єкта, але фактичний режим може дорівнювати нулю. Найточніший опис станції має поєднувати її проєктну історію, технічну конфігурацію, фактично задіяні блоки, режим роботи та умови безпеки персоналу.

Станція та місцеве господарство

Слов’янська ТЕС була тісно пов’язана з Миколаївкою не лише як роботодавець, а й як інфраструктурний об’єкт. Охолоджувальні ставки, мережі транзиту електроенергії та водопостачання залишалися важливими для міста навіть тоді, коли основний енергоблок не працював. Саме тому наслідки обстрілів і призупинення станції не обмежувалися зміною виробництва електроенергії.

Після призупинення роботи енергоблоку частина персоналу залишилася на об’єкті для підтримки господарських функцій. Це створило потребу розмежовувати поняття «станція не працює» та «об’єкт повністю зупинено». Енергоблок може не виробляти електроенергію, водночас охолоджувальне водосховище залишатися в користуванні, а окремі фахівці — виконувати обов’язки з транзиту електроенергії та подавання води.

У 2024–2026 роках ситуація на станції змінювалася відповідно до безпекової обстановки в Миколаївці. Тому точний графік роботи енергоблоку потребує регулярного уточнення. Історичні дані про потужність і запуск обладнання не можна безпосередньо застосовувати до поточного режиму станції.

Оренда ставків № 1 і № 2 приватним підприємством «Донбасрибпром» також свідчить, що водосховище мало господарське значення окремо від генерації електроенергії. Його використання не залежало від того, чи працював основний енергоблок, хоча безпека персоналу та пошкодження інфраструктури впливали на можливість підтримувати всі операції.

Для міста залишається важливим розрізняти виробництво електроенергії, транзит мереж і водопостачання. Зупинка блока № 7 не означає, що усі комунікації та водойми на території станції зупинені. Водночас безпека персоналу залишається визначальним чинником: роботи на пошкодженому обладнанні в зоні бойових дій можуть бути обмежені або призупинені.

Що відбулося з проєктом нових енергоблоків

Проєкт блоків 6А і 6Б був одним із найбільших заявлених інвестиційних планів у розвитку Слов’янської ТЕС. Обидва блоки мали працювати за технологією циркулюючого киплячого шару. Таке рішення давало б змогу використовувати вугілля з нижчою калорийністю та відходи вуглезбагачення, не потребуючи постійного підсвічування природним газом.

Договір на реалізацію проєкту уклали в грудні 2018 року. На етапі планування розраховували створити 1500 робочих місць під час будівництва й додатково понад 300 робочих місць після запуску. Очікуваний технічний і економічний ефект був значним для регіону, але реалізація залежала від стабільності роботи майданчика, доступності обладнання, палива та безпеки персоналу.

Подальші пошкодження станції та тривалі бойові дії змінили умови виконання контракту. Зараз доцільне розглядати заявлену потужність 660 МВт як параметри початкового проєкту, а не як діючу потужність Слов’янської ТЕС. Станція не виробляє електроенергії на рівні, який можна було б приписати двом новим блокам.

Технологія циркулюючого киплячого шару була обрана через можливість спалювати низькокалорійне вугілля та відходи вуглезбагачення. На практиці це могло б розширити ресурсну базу станції та зменшити залежність від вугілля високої калорийності, але заявлені 660 МВт не набули статусу діючих потужностей.

Інвестиційний договір сам по собі не означає завершення будівництва. Для запуску нових блоків потрібніwere б затверджені проєктні рішення, монтаж обладнання, підготовка паливного господарства, підключення до мереж та безпечні умови експлуатації. Жоден із цих етапів не перетворив 6А і 6Б на робочі енергоблоки.

Поширені запитання

Де розташована Слов’янська ТЕС?

Станція розташована в місті Миколаївка поблизу Слов’янська в Краматорському районі Донецької області. Поряд із промисловим майданчиком є охолоджувальні ставки, які використовують для потреб міста.

Скільки енергоблоків має Слов’янська ТЕС?

НаDifferent історичні етапи станція мала кілька енергоблоків і неблочну частину. Загальна проєктна потужність досягла 2100 МВт, але встановлена та фактична потужності були нижчими. У 2014 році працювали два блоки по 80 МВт і блок на 720 МВт, а також неблочна частина на 80 МВт.

Коли почалося будівництво станції?

Будівництво Слов’янської ТЕС почалося у березні 1951 року. Проєкт розробило Харківське відділення інституту «Теплоелектропроєкт», а роботи виконував трест «Донбасенергобуд».

Коли запрацював енергоблок потужністю 800 МВт?

Двовальний турбоагрегат К-800-240 потужністю 800 МВт ввели в експлуатацію в 1967 році. Пізніше, у 1971 році, на станції почав працювати інший турбоагрегат такого самого класу.

Що сталося з трансформатором блоку № 7?

Трансформатор блоку № 7 було зруйновано під час обстрілу станції у липні 2014 року. Замість нього демонтували трансформатор із законсервованого блоку № 5 Вуглегірської ТЕС, перевезли на Слов’янську станцію, провели експертизу та ввели в експлуатацію.

Чому станцію призупинили?

Роботу ТЕС зупиняли через активні бойові дії, обстріли території та безпеку персоналу. Водночас частина працівників продовжувала виконувати операційні й господарські завдання, зокрема підтримувати транзит електроенергії та водопостачання.

Чи працює Слов’янська ТЕС зараз?

За доступними відомостями, 6 квітня 2026 року станція припинила роботу. Охолоджувальний ставок і частина господарських функцій при цьому продовжували діяльність. Через зміни безпекової ситуації поточний режим станції потребує періодичного уточнення.

Чи збудовані нові блоки 6А і 6Б?

Ні. Договір на будівництво блоків 6А і 6Б потужністю по 330 МВт уклали у 2018 році, але проєкт не був реалізований. Його потужність не можна включати до складу діючих енергоблоків станції.

Чи теплая станція забезпечує Миколаївку водою?

Частина персоналу продовжувала забезпечувати подавання питної води для міста, а охолоджувальний ставок зберігав господарське значення. Ставки № 1 і № 2 орендувало приватне підприємство «Донбасрибпром».

Яке вугілля використовувала станція?

Перші черги ТЕС проектували для роботи на вугіллі марок АШ, АШо, ТР, ТК та АКО з можливістю застосування сезонних надлишків природного газу. У 1980-х роках блок № 7 перевели на сумісне спалювання вугілля та мазуту.

Категорії

Теги

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *