5 жовтня 2026 року Нобелівський комітет ухвалив рішення про присудження Нобелівської премії з фізіології та медицини Карлу Дейссероту (також Карл Дайссерот у LIGA.net), Петеру Гегеманну (також Пітер Гегеманн у hromadske) та Георгу Нагелю. Підставою для нагороди став метод оптогенетики, який дозволяє показати, як нервові клітини формують спогради. Про це повідомлено в офіційному пресрелізі комітету.
Що саме вирішив комітет
Комітет офіційно оголосив лауреатів та обґрунтував нагороду розробкою методу оптогенетики. Призовий фонд премії становить 12 мільйонів шведських крон і буде розділений між трьома лауреатами.
Як виник метод, відзначений нагородою
Рішення комітету ґрунтується на дослідженнях, розпочатих у 2000-х роках, коли Гегеманн вивчав рух одноклітинної водорості хламідомонади у напрямку джерела світла. Гегеманн і Нагель відкрили білок каналородопсин, розташований на поверхні клітини. Під дією синього світла каналородопсин відкриває канал, через який заряджені іони потрапляють усередину клітини, утворюючи електричний імпульс. Дослідники встановили, що незалежно від типу клітини, введення білка робило її чутливою до світла.
Перенесення методу в нейронауку
Дейссерот ввів ген каналородопсину в нервові клітини щурів і викликав нервовий сигнал за допомогою синього світла, а згодом застосував світлокерований механізм у мозку живих мишей. За даними одного джерела (hromadske), метод допоміг виявити нейронні ланцюги, пов’язані з неврологічними та психіатричними розладами; це ж джерело повідомляє про спроби застосування оптогенетики у клінічній медицині для відновлення зору в людей. За даними іншого джерела (LIGA.net), метод використовують для вивчення причинно-наслідкових зв’язків між біохімічними процесами та поведінковими реакціями.
Залишити відповідь