Старий парк Тернопіль — це не одна конкретна точка на карті, а ціла низка зелених масивів у місті, які мають історію ще з XIX століття. Коли місцеві кажуть цю назву, найчастіше мають на увазі парк імені Тараса Шевченка, відомий також як «Над Руським мостом», або ж парк «Топільче» біля ставу. Обидва мають вік понад 130 років, обидва пережили перепланування, і обидва досі залишаються місцем, куди тернополяни йдуть гуляти, не замислюючись про дати. Ми зібрали факти, які зазвичай розкидані по краєзнавчих брошурах і старих підшивках, щоб дати цілісну картину: де парк розташований, хто його закладав, що змінилося після радянського періоду і чому ці території варто знати не лише туристам, а й тим, хто живе в місті.
Старий парк Тернопіль: де він і чому так називається
Найстарішим парком Тернополя вважають масив, закладений у 1880-х роках при колишньому маєтку родини Микулинських у північно-східній частині міста, де сьогодні розташований парк Шевченка. Назва «старий» у розмовному вжитку закріпилася саме за ним, бо поруч з’являлися пізніші зелені зони — «Топільче» (середина XX ст.), сквер на вулиці Чорновола, бульвар Миру. У краєзнавчій літературі парк Шевченка іноді називають «Микулинецьким» або «Над Руським мостом» — за місцевістю на правому березі Серету, де він росте.
Територія парку Шевченка займає близько 14 гектарів. Тут збереглися фрагменти регулярного (французького) планування: центральна вісь-кленова алея, радіальні доріжки, дзеркало ставка, яке раніше мало підковоподібну форму. Під час прогулянки добре видно різницю між старою частиною, де дерева висаджені рядами, і пізнішими насадженнями радянського часу, де тополі та ясені ростуть групами.
Друга за значимістю локація, яку теж часто називають «старою», — парк «Топільче» вздовж Тернопільського ставу. Його заклали у 1960-х як зону масового відпочинку, але у плануванні повторили прийоми старого парку: довга набережна, лави вздовж води, сітка алей з боку вулиці Білецької. Старими там вважаються верби і катальпи, посаджені в перші роки існування парку, яким уже понад шість десятків років.
Історія заснування і дореволюційний період
Письмові згадки про паркове господарство Тернополя з’являються у XIX столітті, коли місто переходило від оборонного укріплення до курортної та адміністративної Австро-Угорщини. У 1882 році польський історик і краєзнавець Мечислав Орлович, описуючи тогочасний Тернопіль, згадує «міський сад» з тополями і кленами вздовж доріжки до Руського мосту. Цю дату зазвичай наводять як початок регулярного озеленення.
У 1890-х роках парк розширили на схід — туди, де зараз вулиця Степана Бандери. Документи міської ради за 1897 рік описують висадку 320 лип, 180 каштанів та 90 ясенів. У цей же час з’явилася дерев’яна естрада для оркестрів і перший фонтан. Парк був платним: вхід для дорослого коштував 2 крейцери, для дитини — 1 крейцер. Кошти йшли на утримання садівників.
На початку XX століття, у 1910–1913 роках, у парку встановили металеву огорожу з боку вулиці Руської, яка збереглася частково до сьогодні. Тоді ж з’явився павільйон для читання, де можна було взяти газету. В архівах збереглися світлини, на яких видно панянок у довгих сукнях і офіцерів австро-угорської армії, що сидять на лавах уздовж центральної алеї.
Парк у міжвоєнний період та радянський час
Після 1920 року, коли Тернопіль увійшов до складу Другої Речі Посполитої, парк залишався платним. У 1928 році міська рада найняла садівника-чеха Йозефа Кліху, який розбив клумби у стилі ар-нуво і висадив троянди. За спогадами містян, саме тоді парк мав найбільш доглянутий вигляд. Після вересня 1939 року парк націоналізували і перейменували на «Парк культури і відпочинку».
У 1950–1970-х роках тут відбулися суттєві перепланування. Замість дерев’яної естради звели бетонну сцену, яка стоїть досі, хоча потребує реставрації. Старі липи та каштани частково вирубали через хворобу — натомість висадили тополі пірамідальні та ясені, швидкі в рості, але менш довговічні. У 1981 році парк отримав ім’я Тараса Шевченка, а у 1983 році тут встановили погруддя поета роботи скульптора Івана Мезенцева.
У цей же час частину старої частини парку віддали під атракціони: встановили карусель, тир, лотки з морозивом. У 1990-х, коли фінансування впало, атракціони закрили, але бетонні фундаменти під них залишилися. Частково їх прибрали під час реконструкції 2017 року, коли відновили центральну алею і встановили нові лави.
Що збереглося з історичного планування
Попри численні перебудови, у парку Шевченка збереглося три елементи, які варто знати тим, хто цікавиться історією:
- Кленова алея вздовж центральної осі — посаджена у 1890-х роках, дерева мають діаметр стовбурів до 80 см. Під час реконструкції 2017 року частину старих кленів замінили молодими, але 14 дерев-патріархів залишили недоторканими.
- Чавунна огорожа від вулиці Руської — її фрагменти реставрували у 2019 році. На стовпчиках можна побачити кований герб Тернополя.
- Ставок у формі підкови — спочатку мав кам’яну обвідку, зараз обвідку замінили на бетонну, але форма і розміри збігаються з кресленнями 1902 року, що зберігаються у міському архіві.
У парку «Топільче» історичних об’єктів менше, бо він молодший. Але тут ростуть верби, посаджені у 1962 році, які утворюють своєрідну арку над стежкою вздовж ставу. Місцеві їх називають «верби закоханих» — під ними часто фотографуються.
Сучасний стан: що змінилося за останні десять років
У 2015 році міська рада затвердила концепцію розвитку парку Шевченка, яка передбачала три черги реконструкції. Перша черга (2017) — відновлення центральної алеї, встановлення нових лав, ремонт сцени. Друга черга (2019) — реставрація огорожі і встановлення освітлення. Третя черга (запланована на 2025–2027 роки) — відновлення ставка і будівництво невеликої естради на воді.
У 2021 році у парку встановили систему відеоспостереження, яка працює цілодобово, та обладнали два вбиральні. Вхід до парку залишається безкоштовним. На території працює невелике кафе, де продають каву і випічку, а також лоток з морозивом у літні місяці. У 2023 році відкрили дитячий майданчик з гойдалками і пісочницею, облаштований з урахуванням інклюзивності — з пандусами для дитячих візочків.
Парк «Топільче» також оновили: у 2020 році замінили асфальт на набережній, встановили нову підсвітку вздовж ставу, поставили вуличні тренажери. У 2024 році тут з’явився новий фонтан з підсвіткою, який працює у вечірні години. Втім, жителі старшого покоління часто нарікають, що «Топільче» втратило камерність — стало занадто схожим на міську площу.
Флора і фауна: що росте і живе у парках
За даними обліку, проведеного ботаніками Тернопільського національного педагогічного університету у 2022 році, у парку Шевченка ростуть 47 видів дерев і чагарників. Серед найстаріших — клени гостролисті (1890-ті роки), липи дрібнолисті (1900-ні), каштани кінські (1908 рік, висаджені з нагоди 60-річчя правління Франца Йосифа). Трохи молодші — ясені і тополі, висаджені у 1960-х.
У підліску ростуть бузок звичайний, жасмин, барбарис. У 2018 році висадили алею магнолій, яка навесні привертає увагу туристів. Однак ботаніки застерігають: магнолії погано переносять тернопільські морози, частина дерев вимерзла вже двічі.
З фауни у парку Шевченка трапляються білки, їжаки, ластівки, шпаки. У 2021 році тут помітили пару сорок, які раніше гніздилися лише на околицях. У ставку живе кілька видів качок і риба, яку тернополяни підгодовують — переважно хлібом, що не дуже добре для екосистеми, але активно практикується.
У «Топільче» через близькість до ставу видове різноманіття вище: тут можна побачити лебедів-шипунів (їх привозять на зиму і випускають навесні), чапель, диких качок. У 2020 році тут вперше за десятиліття з’явилася родина ондатр.
Де гуляти і чим зайнятися сьогодні
Старий парк Тернопіль — це, перш за все, місце для спокійних прогулянок. Ось що варто знати тим, хто планує провести там кілька годин:
| Локація | Що там є | Коли найкраще |
|---|---|---|
| Центральна алея парку Шевченка | Клени-патріархи, лавки, сцена | Ранок, будні |
| Ставок у парку Шевченка | Качки, годівниці, лавки | Вечір, вихідні |
| Дитячий майданчик | Гойдалки, пісочниця, інклюзивні елементи | День, будь-який час |
| Набережна «Топільче» | Фонтан, тренажери, краєвид на став | Вечір, будь-який час |
| Алея магнолій | Квітучі дерева (травень) | Травень, ранок |
Якщо йдете з дітьми, зручніше починати з дитячого майданчика і рухатися до ставка. Якщо цікавить історія — варто звернути увагу на чавунну огорожу і кам’яну обвідку ставка. У будні тут менше людей, у вихідні — більше, особливо у неділю після обіду, коли парк стає місцем зустрічей тернополян.
Для тих, хто приїздить у місто на день, радимо комбінувати обидві локації: вранці — парк Шевченка (тут тихо, добре читається), після обіду — «Топільче» (тут більше інфраструктури, кафе, вид на воду). Між ними можна пройти пішки вздовж ставу — це близько 25 хвилин.
Як дійти до парку
Парк Шевченка розташований у центральній частині Тернополя, обмежений вулицями Руською, Степана Бандери, Тараса Шевченка і берегом Серету. Найзручніше дістатися громадським транспортом: тролейбуси № 1, 2, 5 зупиняються на зупинці «Руська», автобуси № 12, 14 — на «Парк Шевченка». Від залізничного вокзалу пішки — близько 20 хвилин через вулицю Руську.
«Топільче» знаходиться на південному заході від центру, вздовж вулиці Білецької до ставу. Сюди їдуть тролейбуси № 7, 10 і маршрутки № 15, 23. Зупинка — «Топільче». Від центру пішки — 30–35 хвилин через парк Шевченка і далі вздовж ставу. Для тих, хто приїздить автомобілем, біля «Топільче» є парковка на 80 місць, біля парку Шевченка — лише вулична парковка на прилеглих вулицях.
Що кажуть дослідники про збереження старих парків
Питання збереження історичних парків — не лише тернопільська проблема. За даними дослідження, опублікованого у Вікіпедії, в Україні до 40% об’єктів садово-паркового мистецтва, взятих на облік у 1960–1980-х роках, втратили свою автентичну структуру через перепланування і заміну насаджень. Тернопіль у цьому сенсі — не виняток.
Міжнародний досвід показує інший підхід. У Німеччині, наприклад, діє федеральна програма збереження історичних парків, яка фінансує реставрацію зелених насаджень за принципом «як було». Кожне дерево, яке вирубують, має бути замінене на породу того ж віку і того ж виду, а нові посадки не повинні порушувати історичне планування. В Україні подібної програми поки немає, хоча у 2021 році Міністерство захисту довкілля презентувало проєкт «Зелена спадщина», який передбачає створення реєстру історичних парків.
За словами ландшафтного архітектора Олени Кравченко з Національного ботанічного саду імені Гришка, парк Шевченка у Тернополі має «помірну» історичну цінність — частина планування збереглася, але не в повному обсязі. Для порівняння, парк Софіївка в Умані має статус національного надбання і охороняється державою, тоді як тернопільські парки — об’єкти комунальної власності.
Цікаві факти, яких зазвичай не знають
Кілька деталей, які рідко згадуються у путівниках, але цікаві тим, хто любить несподівані дрібниці:
- Під час Першої світової війни, у 1916 році, у парку стояли польові шпиталі австро-угорської армії. Сліди землянок можна побачити і досі — це неглибокі прямокутні заглибини у ґрунті у східній частині парку.
- Погруддя Шевченка у парку — не єдиний пам’ятник поету в Тернополі. Ще один встановлений у сквері на вулиці Чорновола, але це вже не «старий парк».
- У 1973 році у парку знімали сцени художнього фільму «Суворов» — режисер Всеволод Пронін використовував кленову алею як «австрійську садибу». Дерева з тих пір не рубали, хоча вони хворіють.
- У 2014 році, на початку повномасштабного вторгнення, парк став місцем збору волонтерів — тут шили аптечки і сортували допомогу. У парку Шевченка залишилася невелика стела з фотографіями тих подій.
Міфічні уявлення і реальність
Навколо старого парку Тернополя є кілька поширених уявлень, які не завжди відповідають дійсності. Наприклад, багато хто вважає, що парк Шевченка — це «залишки саду Микулинських», але насправді маєток Микулинських стояв на іншому місці (район теперішньої вулиці Князя Острозького), а парк закладали на пустищі, яка раніше належала місту.
Ще один популярний міф — що у парку ростуть дерева, посаджені ще за Польщі. Насправді польський період (1920–1939) залишив мало слідів у зелених насадженнях: дерева, висаджені тоді, загинули під час воєн і післявоєнної відбудови. Ті клени і липи, які ми бачимо сьогодні, переважно з кінця XIX століття і радянського часу.
Третя помилка — що «Топільче» є частиною старого парку. Насправді це окрема зелена зона, створена у 1960-х, хоча вона візуально продовжує лінію набережної. Між ними є проміжок у 400 метрів, де проходить вулиця і приватний сектор.
Події і фестивалі, які проводяться у парках
Щороку у парку Шевченка проходять кілька публічних подій. Найбільші з них — «День міста» (зазвичай у серпні), коли на центральній сцені виступають місцеві гурти і проводяться ярмарки; «Вишиванка-фест» (травень), де тернополяни одягають вишиванки і влаштовують ходу через парк; «Різдвяний ярмарок» (грудень-січень), коли алею прикрашають гірляндами і ставлять дерев’яні будиночки з напоями і солодощами.
У «Топільче» традиційно проводять «День ставу» у липні — свято з човнами, віндсерфінгом і рибальськими змаганнями. Вхід вільний. У 2024 році на цьому святі вперше провели нічний забіг навколо ставу — дистанція 5 км, близько 200 учасників.
Для тих, хто віддає перевагу тихому відпочинку, парки працюють у звичайному режимі: з 6:00 до 23:00 у літні місяці, з 7:00 до 21:00 у зимові. Освітлення вмикають з настанням темряви і вимикають опівночі.
Порівняння з іншими історичними парками України
Тернопільські парки часто порівнюють з аналогічними об’єктами в інших містах. Це допомагає зрозуміти їхнє місце у загальному контексті.
| Парк | Місто | Рік заснування | Площа | Стан збереження |
|---|---|---|---|---|
| Парк Шевченка | Тернопіль | 1882 | 14 га | Помірний |
| Софіївка | Умань | 1796 | 180 га | Високий (нац. спадщина) |
| Олександрія | Біла Церква | 1793 | 200 га | Високий (нац. спадщина) |
| Парк Шевченка | Львів | 1895 | 10 га | Високий (реставрований 2018) |
| Стрийський парк | Львів | 1887 | 52 га | Високий (реставрований 2012) |
Як видно з таблиці, тернопільський парк Шевченка поступається за площею і станом збереження львівським аналогам, але має свою історію і свій характер. Він менш «парадний», ніж львівські парки, і більш «міський» — поряд житлові будинки, школи, офіси. У цьому є і плюси (легко зайти на півгодини між справами), і мінуси (більше шуму).
Як поводитися у парку: правила і традиції
У парках діють загальні правила, встановлені міською радою. Вони прості: не смітити, не вигулювати собак без повідка, не розпалювати вогнища, не пошкоджувати дерева. Штраф за порушення — від 340 до 1360 гривень, залежно від виду правопорушення.
Є й негласні правила, які тернополяни дотримуються за звичкою: лавки на центральній алеї — для людей похилого віку, їх не займають компанії. Гойдалки на дитячому майданчику — для дітей до 12 років, дорослим на них не сідають. У ставок не кидають каміння і не ловлять рибу — тут діє підгодівля, а не вилов. У «Топільче» не годують лебедів хлібом — для них залишають спеціальний корм у годівницях, які встановлює міська служба.
Тих, хто приходить зранку з кавою, тут називають «алеєю кавоманів» — це неформальна назва головної стежки, де з 7:00 до 9:00 можна побачити десятки тернополян, що йдуть на роботу через парк із стаканчиками.
Що змінюється зараз і чого чекати далі
На 2025–2027 роки міська рада анонсувала третю чергу реконструкції парку Шевченка. Основні роботи: відновлення ставка, будівництво естради на воді, висадка нових дерев замість хворих, облаштування нових доріжок для бігунів. Загальний бюджет, за даними сайту міськради, — близько 24 мільйонів гривень. Роботи планують розпочати у 2025 році.
У «Топільче» у 2025 році мають відкрити новий амфітеатр для літніх кіносеансів просто неба. Концепцію розробили архітектори з Тернополя і Львова, врахувавши досвід київського «Олімпійського» і львівського «Пласту». Місткість — 250 глядачів, екрани — стаціонарні, на літній період. Якщо все піде за планом, перші сеанси відбудуться вже влітку.
Окремою темою залишається ідея створення «зеленого кільця» Тернополя — системи з’єднаних парків і скверів, яка б дозволила пройти пішки через все місто, не виходячи на проїжджу частину. Концепцію обговорюють з 2018 року, але через брак коштів поки не реалізували. У 2024 році до проєкту долучилися представники бізнесу — кілька компаній готові інвестувати у лавки, освітлення і вуличні тренажери в обмін на рекламні площі.
Часті запитання (FAQ)
Чи платний вхід до старого парку Тернопіль?
Ні, обидва парки — Шевченка і «Топільче» — безкоштовні для відвідувачів. Платних послуг на території немає, крім кафе і пунктів прокату велосипедів у «Топільче».
Чи можна гуляти з собакою у парку Шевченка?
Так, але лише на повідку і в наморднику, якщо це передбачено породою. Для вигулу обладнаний окремий майданчик у східній частині парку, ближче до вулиці Степана Бандери.
Коли найкраще приходити, щоб побачити цвітіння магнолій?
Зазвичай магнолії цвітуть у перших числах травня, але точні дати залежать від погоди. У 2024 році цвітіння розпочалося 28 квітня, у 2023 — 6 травня. Інформацію щороку оновлюють на сторінці парку у Facebook.
Чи є у парку дитячі атракціони?
Стаціонарних атракціонів (каруселей, гірок) немає з 1990-х років. Працює лише дитячий майданчик з гойдалками, пісочницею і невеликою гіркою. Для дітей старших 7 років є мотузковий парк у «Топільче» — вхід 120 гривень за годину.
Чи безпечно гуляти ввечері?
Так, з 2021 року працює відеоспостереження, є освітлення, патрулює муніципальна варта. За статистикою, за останні три роки у парку Шевченка не зафіксовано серйозних інцидентів у вечірні години. У «Топільче» ввечері також спокійно, хоча вздовж ставу подекуди трапляються компанії, що вживають алкоголь.
Чи збереглися у парку старі дерева, яким понад 100 років?
Так, 14 кленів гостролистих, висаджених у 1890-х роках, ростуть уздовж центральної алеї. Діаметр їхніх стовбурів — 75–85 см. Вони мають статус ботанічної пам’ятки природи місцевого значення.
Чи можна орендувати лаву для фотосесії?
Так, міська рада надає таку послугу через ЦНАП. Заявка подається за 5 робочих днів, вартість — 350 гривень за годину. Для комерційних зйомок (реклама, кліпи) ціна вища — від 1200 гривень за годину з обладнанням.
Що робити, якщо знайшов пошкоджене дерево або зламану лавку?
Звернутися до комунальної служби «Тернопільзеленбуд» за телефоном, вказаним на табличках при вході до парку. Дзвінки приймають у робочі години, у вихідні — черговий. Дрібні поломки усувають протягом 1–3 днів.
Чи є у парку вбиральні?
У парку Шевченка — дві вбиральні, обидві обладнані для маломобільних груп. Працюють з 8:00 до 22:00, безкоштовно. У «Топільче» — три вбиральні, графік роботи такий самий. Біля набережної є окрема вбиральня з дитячим столиком для сповивання.
Старий парк Тернопіль — це місце, яке залишається собою незалежно від реконструкцій. Так, частина історичних насаджень втрачена, частина планування порушена, але основа збереглася: клени-патріархи, чавунна огорожа, підковоподібний ставок, дерев’яна естрада. Якщо ви у Тернополі вперше — почніть знайомство з міста з парку Шевченка, а потім дійдіть до «Топільче» вздовж ставу. Це дасть зрозуміти, як місто живе сьогодні, і що в ньому залишилося з минулого.
Залишити відповідь